Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області розглянула апеляційні скарги захисника обвинуваченої у шахрайстві жінки, потерпілих та прокурора на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 11.04.2017 року, яким обвинувачену визнано винною у незаконному заволодінні грошовими коштами потерпілих шляхом зловживання довірою та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Судом встановлено, що обвинувачена позичала у потерпілих гроші під різними приводами та для різних потреб, після чого гроші не повертала, спілкування з потерпілими уникала.
Суд першої інстанції за окремими епізодами виправдав обвинувачену, пославшись на те, що показання потерпілих та свідків є неналежними доказами, оскільки не підтверджують існування самої події кримінальних правопорушень або інших обставин, які мають значення для справи, а також при оцінці показань свідків зазначив, що вони є близькими особами до потерпілих, а отже заінтересованими у справі, тому їх показання, як і показання потерпілих щодо факту отримання обвинуваченою грошових коштів, мають бути підтверджені іншими належними та допустимими доказами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, повторно дослідивши докази, колегія суддів не погодилася із вказаними висновками суду першої інстанції, вказавши, що показання потерпілого є самостійним джерелом доказів і потребують не «підтвердження об'єктивними доказами», а оцінки у сукупності з іншими.
Крім того, Апеляційним судом Херсонської області зазначено, що різниця шахрайства від порушення цивільно-правового зобов'язання, в разі укладення, наприклад, договору позики, полягає у тому, що в обвинуваченого при шахрайстві відсутній намір виконати договірні зобов'язання. При цьому, необхідною умовою для притягнення до кримінальної відповідальності є очевидна відсутність у боржника наміру виконувати свої грошові зобов'язання. Тобто умисел повинен з'явитися у боржника саме до моменту фактичної передачі майна. Таким чином, злочин часто має вигляд законної угоди і основною проблемою при вирішенні питання про наявність або відсутність в діях обвинуваченого складу шахрайства є юридична оцінка доказів прямого умислу в особи на заволодіння чужим майном.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що виманювання коштів у потерпілих на значні суми під вигаданими приводами, прохання обвинуваченої до потерпілих, з якими перебувала у дружніх стосунках, знайомити її з новими людьми для запозичення коштів, велика кількість епізодів злочинної діяльності, вчинених протягом 2014-2015 років одним і тим же способом, подальша поведінка обвинуваченої, яка виражалась в уникненні спілкування з потерпілими, навіть самими близькими друзями, неповернення отриманих від потерпілих коштів, навіть у мізерних розмірах, свідчать про відсутність у обвинуваченої наміру на виконання взятих на себе обіцянок ще в момент отримання цих коштів.
Отже, за результатами розгляду апеляційних скарг у справі про обвинувачення жінки у шахрайстві Апеляційним судом Херсонської області скасовано вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 11.04.2017 року в частині виправдання обвинуваченої за ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України за епізодами обвинувачення відносно окремих потерпілих та скасовано покарання, в цій частині ухвалено новий вирок, яким обвинувачену визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України і призначено їй остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього майна, що належить обвинуваченій на праві власності.
Нагадуємо, що з текстами рішень можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
За повідомленням прес-служби суду