Суддя Великої Палати Верховного Суду Олександр Банасько, секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі ВС Олег Васьковський і суддя ВС у КГС Володимир Погребняк долучилися до ІІІ Національного форуму Національної асоціації арбітражних керуючих, присвяченого темі «Банкрутство та неплатоспроможність в Україні».

Захід традиційно став платформою для фахового діалогу між суддями, арбітражними керуючими, науковцями та правниками, що спеціалізуються на питаннях банкрутства. Під час дискусії судді ВС представили аналіз актуальної судової практики, викликів і тенденцій у цій сфері.

У межах першої сесії «Розвиток та перспективи інституту неплатоспроможності» Олег Васьковський висвітлив проблемні питання у справах про банкрутство та проаналізував відповідну судову практику КГС ВС. Зокрема, він зосередився на питаннях щодо відкриття та закриття провадження у справах про банкрутство. Суддя наголосив, що інститут банкрутства є насамперед економічною категорією, а тому його правове регулювання має бути узгоджене із законами економіки та інтересами суб’єктів господарювання.

«Найперша проблема в банкрутських відносинах та в законодавстві, яку треба долати, — це боротьба між боржником і кредиторами. У боржника є одні інтереси, ціль та виходу, а в кредиторів, звичайно, інші. Відповідно, все це складно збалансувати й досягти гармонійного, прямого і стабільного руху для досягнення результатів, оскільки вони повинні відповідати як Конституції, так і інтересам та правам усіх учасників цього процесу», – зауважив Олег Васьковський, говорячи про особливо зважене правозастосування в цій категорії спорів.

У своєму виступі суддя звернувся до теми щодо відкриття провадження у справі про банкрутство й навів основні підстави для відмови: наявність спору про право або відсутність боргу (ч. 6 ст. 2, ст. 39 КУзПБ). Судова палата з розгляду справ про банкрутство КГС ВС вже напрацювала критерії для розмежування випадків наявності спору про право. Так, у справі № 907/600/24 ВС зазначив, що тривале підготовче провадження з необхідністю виклику учасників і витребування доказів може свідчити про наявність спору про право, що унеможливлює відкриття справи про банкрутство в установленому порядку.

Також Олег Васьковський акцентував на проблем зловживання правом на ініціювання банкрутства. За його словами, суди фіксують ситуації, коли провадження порушується не з метою захисту прав кредиторів, а для досягнення інших процесуальних цілей — застосування мораторію, затягування строків тощо. У зв’язку з цим важливим є раннє виявлення таких ознак уже на стадії відкриття справи. Як приклад він навів справу № 911/675/20, у якій постало питання щодо повноважень арбітражного керуючого подавати заяви без відкритої справи про банкрутство.

Особливу увагу суддя приділив спеціальним підставам для відмови у відкритті або для закриття провадження у справі про банкрутство, які зумовлені збройною агресією проти України. Зокрема, п. 1.6 Прикінцевих положень КУзПБ передбачає можливість відмови у відкритті справи, якщо кредиторські вимоги не можуть бути погашені у зв’язку з перебуванням майна боржника на окупованій території або в зоні активних бойових дій. Судова практика також засвідчує обґрунтованість закриття вже відкритих справ у подібних умовах.

Крім того, Олег Васьковський окреслив низку актуальних правових питань, що перебувають у фокусі уваги профільної судової палати КГС ВС, зокрема щодо позовної давності, статусу вимог після визнання договорів недійсними, а також застосування положень Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (справа № 911/1755/22 (911/3364/23)).

Говорячи про принцип добросовісності у справах про неплатоспроможність фізичних осіб під час другої сесії «Практичні аспекти процедур банкрутства та неплатоспроможності», Володимир Погребняк нагадав, що понад п’ять з половиною років тому в Україні було запроваджено інститут банкрутства фізичних осіб, що ознаменувало новий етап розвитку правового регулювання. Водночас за умов високої латентної неплатоспроможності населення цей інститут потребує чітких запобіжників, щоб не перетворитися на механізм безпідставного звільнення від зобов’язань.

Суддя звернув увагу, що хоча КУзПБ не містить прямої згадки про добросовісність боржника, та саме цей критерій став ключовим у судовій практиці. Він зазначив, що вдалося напрацювати підходи, які дали змогу фільтрувати справи на ранніх стадіях провадження. Зокрема, прикладом недобросовісної поведінки є подання плану реструктуризації, який передбачає погашення боргу в розмірі 1 грн, що свідчить про намагання скористатися процедурою без реального наміру врегулювати заборгованість.

Володимир Погребняк охарактеризував два аспекти добросовісності — процесуальну та матеріально-правову, що дозволяє оцінювати поведінку боржника як до звернення до суду, так і в ході розгляду справи. Серед ознак недобросовісності він назвав подання недостовірної інформації, приховування активів або декларацій, а також формальне складання планів погашення заборгованості. Водночас доповідач звернув увагу на складні ситуації, які можуть виглядати як недобросовісні лише формально — наприклад, коли особа перебуває за межами України та об’єктивно не має можливості бути присутня в суді.

Суддя сказав про важливість індивідуального підходу до кожної справи. Він застеріг від ототожнення осіб, які вчинили недобросовісні дії, з тими, хто потрапив у складні життєві обставини, наприклад через лудоманію, яка прогресує у зв’язку з війною в країні, або набуття статусу суб’єкта субсидіарної відповідальності внаслідок обіймання посади керівника. У таких випадках, на думку Володимира Погребняка, відмова у відкритті провадження виключно на формальних підставах суперечила б суті та гуманістичному спрямуванню процедури банкрутства.

«Банкрутство та воєнна економіка» – тема третьої сесії форуму, у якій взяв участь Олександр Банасько. Він присвятив свій виступ аналізу особливостей застосування інститутів субсидіарної та солідарної відповідальності у справах про банкрутство. Доповідач зауважив, що ці правові механізми є невід’ємною складовою реалізації процедури неплатоспроможності та покликані сприяти досягненню її головної мети — максимального задоволення вимог кредиторів. Навівши приклад із практики ВС, він наголосив, що неподання ліквідатором заяв про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності може бути розцінене як неповне виконання ним обов’язків і недотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора, що враховується під час розгляду питання про затвердження звіту арбітражного керуючого.

Суддя акцентував на особливостях доказування у справах щодо покладення субсидіарної та солідарної відповідальності. Якщо у справах про покладення субсидіарної відповідальності вже сформовано досить усталений підхід до переліку, виду та обсягу засобів доказування, то провадження про солідарну відповідальність потребують значно ретельнішого обґрунтування і є складнішими щодо формування доказової бази. Доповідач звернув увагу, що у справах цієї категорії тягар доказування покладається на відповідача: передбачено спростовні правові презумпції субсидіарної та солідарної відповідальності осіб, які притягуються до неї, що передбачає можливість осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.

Крім того, Олександр Банасько зазначив про зміну підходу у визначенні моменту початку перебігу позовної давності у справах про субсидіарну відповідальність — тепер він пов’язується не з відкриттям ліквідаційної процедури, а із встановленням недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, тобто після завершення реалізації об’єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків із кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі (постанова судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 19 червня 2024 року у справі № 906/1155/20 (906/1113/21)).

Зупинився  суддя і на новелі законодавства про можливість покладення субсидіарної відповідальності за фраудаторні правочини, яка наразі залишається майже не застосованою в судовій практиці. Також він нагадав, що право на подання заяви про таку відповідальність мають не лише ліквідатори, а й кредитори. Водночас відзначив складність обґрунтування розміру збитків, зокрема у випадках, коли йдеться про втрату або ненадання первинної документації. На практиці це ускладнює доведення шкоди і, як правило, не дає позитивного результату.

Завершуючи виступ, Олександр Банасько акцентував на зміні підходу до розгляду справ про солідарну відповідальність: відповідні рішення ухвалюються одноетапно — з одночасним встановленням підстав і визначенням суми для стягнення (постанова судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 4 вересня 2024 року у справі № 908/3236/21). Він також навів як приклад справу, у якій до субсидіарної відповідальності було притягнуто не лише керівників і засновників боржника, а й новоутворену юридичну особу, до якої передані активи (постанова ВС від 22 квітня 2021 року у справі № 915/1624/16). Суддя наголосив, що практика ВС продовжує динамічно розвиватися, реагуючи на нові законодавчі положення та практичні виклики у сфері банкрутства, а інститути субсидіарної та солідарної відповідальності наразі є дієвими інструментами досягнення мети банкрутства.

Із презентаціями суддів можна ознайомитися за посиланнями:

презентація Олега Васьковського – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Probl_putannya_bankrut.pdf ;

презентація Володимира Погребняка – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Rozkr_pruns_dobrosovusn.pdf  ;

презентація Олександра Банаська – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Solid_sybsud_vidpovidalnist.pdf .

Захід організувала Національна асоціація арбітражних керуючих України спільно з проєктом Європейського Союзу «Pravo-Justice».

Фото надали організатори.

Верховний Суд